З чого роблять шини?

Будь-який шинний продукт має ті чи інші властивості в першу чергу завдяки своєму складу. Шинний коктейль, мабуть, найзначніший чинник, що впливає на технічні характеристики тієї чи іншої моделі. Виробники автошин зазвичай тримають у найсуворішому секреті склад гумової суміші своїх виробів, це є комерційною таємницею будь-якої компанії. Але так чи інакше, основні компоненти гуми відомі всім, як і відомо про їхні хімічні властивості, які позначаються на якості пересування.

Головні складові матеріали, що використовуються під час виробництва, що впливають на технічні показники автошини:

• Натуральний каучук. Компонент видобутий із соку бразильської гевеї. На даний момент використовується найчастіше в гумовому складі боковин моделей, гарантую еластичність та пружність. Таким чином суттєво покращується маневреність. Натуральний каучук має білий молочний колір, тому до того як стали використовувати синтетичний каучук шини мали білий колір.
• Штучний каучук. Головний елемент у шинному коктейлі, займає велику частку гумового складу та безпосередньо впливає на ходові показники. Натуральний каучук використовувався протягом левової частини 20 століття, доки не був синтезований штучний каучук (бутадієн-стирольний, ізопреновий, бутилкаучук і т.д.). Від твердості каучукової суміші залежить показники износа, зчеплення та гальмування. Тобто, основні технічні властивості. Залежно від призначення гуми, виробники позначають необхідну жорсткість. Наприклад, для високошвидкісних моделей склад використовується жорсткіший каучук, а для класичних дощових - м'якший (оскільки така гума добре зчепляється з мокрою дорогою).
• Технічний вуглець (ТУ) або сажа. Представлений матеріал займає 1/3 складу і, як правило, позначає для виробу такі характеристики, як зносостійкість і міцність. Також дає виробу характерну кольорову гаму. Технічний вуглець синтезують шляхом деструкції газу, тобто, по суті, даний матеріал є відходом при видобутку газу. Шини вироблені в СРСР включали велику частку сажі, через легкодоступність матеріалу. На жаль, цей матеріал екологічно шкідливий, тому з кожним роком виробники намагаються скоротити його частку у своїх виробах.
• Діоксид кремнію або силіка. Заміною технічного вуглецю є специфічні кремнієві кислоти у різних варіаціях. Силіка використовується насамперед у виробництві зимової автошини. Вона краще ніж ТУ впроваджується в з'єднання каучуку і не витісняється із суміші подібно до сажі (чорні сліди йдуть від шини ніщо інше як витіснений зі складу технічний вуглець). Діоксид кремнію забезпечує гуму еластичністю, м'якістю, комфортністю і чудовим зчепленням з мокрою дорогою. Але головною перевагою кремнієвої кислоти є стійкість до низьких температур. Шини з великим вмістом силіки зазвичай характеризуються як екологічно чисті.
• Сірка. Сірка використовується як допоміжний елемент для зв'язку молекул вищеописаних полімерів. Це відбивається на цілісності, міцності та еластичності шини.
• Натуральні олії або смоли. Пом'якшувальні елементи природного походження (наприклад, ріпакова олія або каноли). Зазвичай використовуються у зимових моделях.
• Окрім іншого, використовується велика кількість унікальних натуральних елементів для надання тих чи інших властивостей. Наприклад крохмаль кукурудзи знижує опір коченню, а мелена шкаралупа волоського горіха збільшує зчеплення на замерзлій поверхні.

Гумова суміш того чи іншого виробу — запорука безпечного пересування того чи іншого автотранспорту. При виборі шини потрібно поцікавитися у продавця складом гуми. Як правило, чим дорожче автошини, тим шинніші коктейлі в них складніші і, відповідно, ефективніші. При виборі слід зважати і на призначеність шини. Наприклад, для UHP-класу необхідний жорсткий гумовий склад, а для зимової шини потрібен м'який, з великою часткою силіки. Є багато нюансів, тому найкраще слідує звернеться до професіоналів.